Лікування менінгіоми

Менінгіома поділяється в залежності від типу клітин (в англомовній літературі використовується термін “grade”):

Grade I – це доброякісні пухлини (приблизно 90%), що ростуть відносно повільно. Чим більший вік пацієнта, тим повільніше вони ростуть.

Grade II – це так звані атипові менінгіоми (близько 8-9%). Вони відрізняються більш швидким ростом та схильністю до інвазії, тобто обростання важливих судин, нервів та руйнуванням кісток черепу.

Grade III – це близько 1% менінгіом, які називаються анапластичними та відносяться до злоякісних новоутворень, які крім хірургічного лікування потребують обов’язкового використання променевої терапії.

Визначення типу пухлини та ступеню її злоякісності можливо виключно дослідженням безпосередньо тканини пухлини, видаленої хірургічним шляхом (патогістологічне та імуногістохімічне дослідження). Всі інші методи дослідження не можна вважати достовірними.

Найчастішим симптомом є головний біль. Він присутній практично у всіх хворих. У зв’язку з низькою медичною культурою на цей симптом часто не звертають уваги та лікуються «народними засобами». Головний біль часто носить локальний характер – потилиця, «давить на очі» та ін.

Головний біль не є специфічним симптомом, але в разі його появи в ранкові години, протягом тривалого часу, а особливо якщо біль супроводжується нудотою та блюванням, пацієнт ПОВИНЕН звернутись до лікаря. Також серед неспецифічних симптомів необхідно відмітити запаморочення. Пацієнти часто пояснюють його втомленням та «постійними стресами». Але якщо з’явилось запаморочення, що не піддається «звичному» для пацієнта лікуванню, потрібно також звернутись до спеціаліста.

Менінгіома має й інші симптоми, які залежать від місцезнаходження пухлини: зниження гостроти зору, зір «як в тунелі», косоокість, двоїння в очах, перекос обличчя, зниження слуху чи глухота на одне вухо, відчуття шуму, дзвону у одному вусі, порушення чутливості чи болі в одній половині обличчя, сиплість голосу чи порушення ковтання, зміна голосу, судомні напади, головокружіння, хиткість ходи та багато інших симптомів, які можуть бути спочатку поодинокими, а з часом приєднуються інші.

Оскільки в більшості випадків менінгіоми – доброякісні новоутворення, вони ростуть повільно, роками і, відповідно, прояви наростають дуже поволі і часто залишаються непомітними аж до періоду, коли мозок далі не може компенсувати здавлення вже великою пухлиною.

Якщо у пацієнта з’являються вищезазначені скарги, то необхідно ОБОВ’ЯЗКОВО ЗВЕРНУТИСЬ до спеціаліста. Лікар проводить неврологічний огляд та визначається з видом обстеження.

На сучасному етапі розвитку діагностики в Україні зазвичай починають з нейровізуалізуючих обстежень: комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія (КТ або МРТ головного мозку). Ці два обстеження є базовими. Інтерпретацію отриманих результатів проводить ВИКЛЮЧНО СПЕЦІАЛІСТ (рентгенолог не дає заключення по діагнозу, а тільки описує знайдені зміни на КТ чи МРТ). Після отримання даних, лікар самостійно визначає перелік додаткових обстежень – енцефалограма, доплерографія, необхідність додаткового введення контрастних речовин, ангіографія та ін. Призначення додаткових методів обстеження визначається ТІЛЬКИ лікарем. Самостійне дообстеження пацієнтом досить часто призводить до використання малоінформативних, або зайвих методів.

Після дообстеження лікар може запропонувати кілька варіантів лікування. Вибір методу лікування вирішується СУМІСНО ЛІКАРЕМ ТА ПАЦІЄНТОМ після пояснення пацієнту перспектив розвитку захворювання та всіх можливих для даної патології існуючих методів лікування.

Спостереження за пухлиною: Враховуючи те, що менінгіома є пухлиною, що нерідко росте повільно, то у пацієнтів з відсутністю неврологічної симптоматики, важкими супутніми захворюваннями, при похилому віці, допускається такий варіант.

Хірургічне лікування: В сучасному світі хірургічне лікування є методом вибору і найрозповсюдженішим. Суть лікування полягає в безпосередньому видаленні всієї або більшої частини пухлини та її гістологічному дослідженні. Основним принципом хірургічного лікування є збереження та покращення якості життя пацієнта, тому не завжди доцільне повне видалення менінгіоми.

Променеві методи лікування: радіохірургія або радіотерапія, що також проводяться в Інституті нейрохірургії.

Радіохірургія: основний метод лікування (з метою зупинки росту пухлини, видалення при цьому не відбувається), може використовуватись при менінгіомах малого розміру (до 25-30 мм), при наявності важкої супутньої патології, що унеможливлює проведення відкритого хірургічного втручання або при відмові пацієнта від хірургічного лікування. Часто радіохірургія доповнює хірургічне лікування – у випадках неповного видалення та продовженого росту пухлини.

Радіотерапія:  дуже рідко застосовується як єдиний метод лікування. Частіше є доповненням хірургічного лікування при атипових та анапластичних формах менінгіом.

В більшості випадків перебування хворого в НЕЙРОХІРУРГІЧНОМУ стаціонарі займає близько 7-10 днів.

В залежності від розташування менінгіоми активізація пацієнта відбувається в найкоротші ДОЗВОЛЕНІ терміни. Лікар разом з пацієнтом в залежності від багатьох факторів визначає ці терміни.