Лікування невриноми

Залежно від причини, гемілицевий спазм може бути первинним та вторинним. Причиною в 97% випадків первинного гемілицевого спазму є близько розташована артерія, яка, пульсуючи, періодично подразнює нерв, що і викликає спазм м’язів обличчя.

Вторинний гемілицевий спазм розвивається внаслідок інших захворювань або станів, як от:

• травма;
• параліч Белла або ідіопатичний (невідомого походження) лицевий параліч;
• ураження стовбуру мозку, такі як розсіяний склероз, інсульт;
• артеріовенозні аномалії, внутрішньочерепні артеріальні аневризми, артеріо-венозна нориця, ангіоми;
• інфекції соскоподібного відростку та вуха (середній отит, холестеатома);
• пухлини привушної залози;
• аномалія Арнольда-Кіарі та інші структурні аномалії задньої черепної ямки;

Загалом причини виникнення неврином слухового нерву наразі лишаються невідомими. Жоден з факторів навколишнього середовища (як, наприклад, використання мобільних телефонів чи особливості харчування) не має достовірно доведеного впливу на розвиток цих пухлин. Невриноми вестибулокохлеарного нерву можуть бути як спорадичними (виникати без видимих причин), так і розвиватись при такому спадковому захворюванні як нейрофіброматоз 2 типу (НФ-2). Спорадичні випадки складають 95%, тоді як 5% решти неврином пов’язані із НФ-2.

Нейрофіброматоз — це рідкісне захворювання, що може протікати у двох формах. Тип 1 викликає пухлини нервів по всьому тілу, особливо в шкірі. Тип 2 частіше вражає центральну нервову систему, зокрема викликає розвиток двобічних неврином слухових нервів, створюючи ризик повної втрати слуху. Двобічний характер процесу впливає на вибір лікування, адже пріоритетом є збереження слуху.

Невриноми вестибулокохлеарного нерву вражають близько 10 людей на 1 мільйон. Частіше жінок, ніж чоловіків, та зазвичай діагностуються у віці між 30 та 60 роками.

Лікар детально розпитує ваші скарги та анамнез (історію попередніх та сімейних захворювань) після чого проводить загальний та неврологічний огляд. Остаточний діагноз можливий лише після проведення додаткового обстеження, яке звичайно триває не більше 1-2 днів.

Діагностичні процедури можуть включати в себе:

• магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку із контрастним підсиленням
• комп’ютерна томографія (КТ)
• аудіограма

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку із контрастним підсиленням

Золотий стандарт діагностики новоутворень головного мозку, в тому числі і неврином слухових нервів. МРТ — це неінвазивне безболісне та безпечне дослідження, яке використовує магнітне поле та радіохвилі для отримання детального зображення тканин мозку. Іноді під час дослідження використовується внутрішньовенне введення контрастної речовини на основі гадолінію для того, аби зробити пухлини більш видимими. МРТ дуже корисне для виявлення уражень головного мозку та їх впливу на оточуючі структури мозку.

Комп’ютерна томографія (КТ)

Комп’ютерна томографія (КТ) — це неінвазивна методика, яка за допомогою рентгенівських променів та комп’ютера дозволяє отримати зображення внутрішніх структур. Особливо корисна для дослідження стану кісткових структур та їх змін під впливом пухлини (наприклад, розширення внутрішнього слухового проходу чи руйнування прилеглої кістки).

Аудіограма

Аудіограма — це дослідження функції слуху, яке проводить отоневролог (спеціаліст із захворювань слухових нервів), сурдолог або ЛОР-лікар. Під час дослідження на пацієнта одягають навушники, через які чути низку звуків у певній послідовності окремо для кожного вуха. Також дослідження може доповнюватись тестом на розпізнання усної мови. Цей тест дозволяє виявити зниження слуху, його сторону (при змінах, непомітних для пацієнта) та рівень, на якому вражений слуховий аналізатор (середнє чи внутрішнє вухо).